Пелюшковий дерматит

Він проявляється почервонінням шкіри, папульозним висипом, лущенням епідермісу. Страждає зона — під підгузником: ділянка сідниць, зовнішні статеві органи, шкіра промежини, нижня третина живота, внутрішня поверхня стегон. У запущених випадках може з'явитися ерозія, ущільнення, приєднується бактеріальна і грибкова інфекція.

По-перше, дитина постійно рухається. За рахунок цього на кінцівках може з'являтися механічна травматизація, що знижує захисну функцію шкіри. Далі негативно впливає сеча, яка під памперсом постійно подразнює ніжну шкіру малюка, розщеплюючи рогові шари ліпідів та білків. Суміш сечі та фекалій створює гідроксид амонію, підвищуючи рН. Більш схильні до пелюшкового дерматиту діти, які вже мали проблеми зі шкірою. Наприклад, атопічний або себорейний дерматит.

Основне — це збереження дитини сухою та використання бар’єрних кремів по догляду.

Пелюшковий дерматит — це реакція організму на подразнюючі фактори. І аби проблему вирішити, їх треба позбутися. В першу чергу, підгузники треба підбирати, звертаючи увагу на наступні речі:
• форма (існують різні форми для різного віку);
• розмір (іноді більший розмір дає менші механічні подразнення);
• склад (не містять алергенів, таких як натуральний каучуковий латекс або дисперсні барвники).

Можна, але краще так не робити. Вологі серветки зручні, але можуть призвести до контактної алергії на консерванти, які використовуються для того, щоб вони не пліснявіли. Ідеально — промивати дитину під проточною водою.

На жаль, не завжди. Використання для гігієни та зволоження шкіри засобу по догляду за дитячою шкірою дуже важливе. Однак, не завжди достатньо лише його. При сильному запаленні призначають місцеві протизапальні мазі. При наявності ознак вторинної інфекції призначають місцеві протигрибкові та антибактеріальні препарати.