Гіпергідроз

Вологе середовище є сприятливим чинником для розвитку бактерій та грибків. Однак шкода гіпергідрозу навіть більше психологічна і соціальна. Людина з таким діагнозом щодня відчуває побутові незручності: мусить носити з собою змінний одяг, уникати рукостискань, відмовлятися від тісних нарядів, адже на них будуть помітні сліди поту. Часто такий діагноз змінює стиль життя людей. Адже вони постійно відчувають сором, тривогу, що може закомплексувати людину.

Причина гіпергідрозу — підвищена активність симпатичної нервової системи, психогенні чинники (стрес, страх, хвилювання, неспокій, панічні атаки), неврологічні патології, а також спадковість (генетична схильність).

Раніше найбільш ефективним методом лікування гіпергідрозу було хірургічне втручання. Однак операція далеко не завжди приносить бажаний результат і нерідко у пацієнтів виникає «компенсаторний гіпергідроз» — тобто підвищена пітливість з'являється знову, тільки на іншій ділянці тіла. Також операція проводиться під загальною анестезією. Тому деякі пацієнти вважають цей метод занадто радикальним і не погоджуються на нього. Втім, на сьогоднішній день існує простіший, безпечніший, але не менш ефективний спосіб лікування гіпергідрозу — за допомогою ін’єкцій ботулотоксину.

Перед ін‘єкціями застосовується місцева анестезія, тому процедура максимально комфортна. Але неприємні відчуття — можливі.

Вся процедура займає близько години. В залежності від зони лікування, на початку проводиться проба Мінора (йодно-крохмальний тест, для більш точного визначення найбільш активних зон секреції). Далі наноситься анестетик у вигляді крема на 10-15 хвилин. І останній етап: введення ботулотоксина під шкіру.

Ефект настає на четверту добу та максимально виражений через два тижні. Потовиділення знижується на 6-12 місяців в залежності від локалізації гіпергідрозу.

Протипокази до ботулінотерапії типові, як і для багатьох ін'єкційних процедур. Зокрема, не рекомендується її робити вагітним жінкам і жінкам в період лактації. Молодим людям, яким не виповнилося 18 років. Протипоказами є також розлади м'язової активності, такі як міастенія гравіс, синдром Ітона-Ламберта, або бокового аміотрофічного склерозу. Не бажано використовувти ботулінотерапію людям з онкозахворюваннями, гострими запальними процесами (в тому числі герпес у місці введення), епілепсією та гемофілією (захворюваннями крові), а також будь- якими хронічними захворюваннями внутрішніх органів в стадії загострення.